Ударні темпи відновлення міста після Великої Вітчизняної війни

Опубліковано на сайті: 4.09.2007

Як тільки місто було визволене постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 21 серпня 1943 року «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, визволених від окупантів». У розв'язанні завдань, що їх ставили Комуністична партія і Радянський німецьку каторгу. Фашистські людожери зруйнували музичну й панчішну фабрики, меблевий комбінат, 17 промислових артілей, залізничний вузол, спалили будинки облвиконкому і міськради, педінституту, міської лікарні, музей і багато інших споруд. З 500 торговельних точок, що діяли до війни, залишилося 150.

Партійні і радянські організації вжили відбудову народного господарства. Завдяки справжньому трудовому героїзму трудящих мас, величезній допомозі Комуністичної партії та Радянського уряду, порівняно швидко відроджувалися промислові й комунальні мотороремонтний завод, електростанція, обласна друкарня, в серпні – музична фабрика, у вересні – повстяна, 1945 року стали до ладу панчішна фабрика та інші підприємства й промислові артілі. 1946 року радянський уряд виділив 11 млн. карбованців на відбудову ремонтного заводу. Місто відбудова і ремонт житлового фонду, водокачки, тротуарів. Зусиллями трудящих почалося озеленення педагогічного інституту ім І. Франка, а в травні 1945 року облвиконком прийняв постанову про відновлення навчання на всіх факультетах сільськогосподарського інституту. 1944 року відкрилась обласна бібліотека, в якій збереглося і краєзнавчий музей. На кінець 1944 року в місті налічувалося 11 тис. радіоточок. У січні 1944 року прийняли глядачів кінотеатри ім. ВЛКСМ та ім. І. Франка. Тоді ж розпочав свій сезон музично-драматичний театр.

Трудящі міста водночас на танкову колону «Радянська Житомирщина» і теплого одягу для воїнів тощо. Житомиряни відремонтували приміщення під госпіталі, передали для обслуговування поранених 5,5 тис. штук посуду, багато білизни і четвертий п'ятирічний план на 1946-1950 рр. В місті розпочалася боротьба за кращі виробничі показники. Житомир вступив у змагання з Вінницею і Бердичевом. Соціалістичне змагання розгорнулося між заводами і фабриками, цехами і змінами, між окремими робітниками. 1947 року, коли ленінградці звернулися до трудівників країни з закликом достроково виконати післявоєнну п'ятирічку, колективи підприємств міста палко підтримали залізниці систематично перевиконували свої виробничі завдання. В роки четвертої п'ятирічки 1062 стахановці виконували щороку 5-7 річних норм. Поліпшилася і якість промислової продукції, знизилась її собівартість, збільшилась економія сировини, палива та електроенергії. Завдяки цьому п'ятирічку було виконано достроково. В 1950 році обсяг промислової продукції міста становив 129,3% до рівня 1940 комунальне господарство. Відремонтовано й споруджено нові будинки, упорядковано вулиці, бульвари і сквери. Кількість населення зросла з 53 тис. чоловік у січні 1945 року до 76 тис. у січні 1950 року, зріс робітничий клас. На панчішній фабриці, наприклад, уже було 918 робітників, на меблевому комбінаті - 860.

Розгорталася радянська торгівля. Були відкриті універмаг, меблеві, книжкові, парфюмерні і продовольчі заслужені лікарі УРСР окуліст міської лікарні С.М. Тер-Арутюнянц, головний лікар, педіатр міської дитячої лікарні Т.Ф. Лаврентьєва і терапевт міської лікарні Б.А. Шульман.

1950 року в місті діяло 32 школи, де навчалося близько 14 тис. учнів, тобто більше, ніж до війни. У цих школах працювало 579 досвідчених післявоєнний період, навчалося 2 тис. юнаків і дівчат. 1949 року педагогічне училище реорганізовано на трирічний учительський Інститут іноземних мов. 1952 року на його базі створено педагогічний педагогічного інституту ім. І. Франка. 1950 року в трьох вузах – педагогічному, сільськогосподарському та іноземних мов – навчалося 2 тис. студентів.

Матеріал підготовлено: pro.zhytomir.info
Відтворювання матеріалів статті в будь-якому вигляді
тільки з дозволу адміністрації сайту.