Концевич Євген Васильович

<  Біографія Про письменника Твори  >

Опубліковано на сайті: 4.09.2007

Народився 05.06 1935, с.Млинище Житомирського р-ну Житомирської обл.

Рятуючись від голоду, в 1947 родина перебралася в Житомир. Батько, завісивши вікна, таємно підробляв на швейній машинці, за що його переслідували як "приватного підприємця" - син хребет. З тих пір він не ходить, інвалід першої групи. Ціною неймовірних зусиль юнак тримався за життя і знайшов у ньому своє місце.

Він не мріяв стати письменником. Але доля звела його з Васильком Хомичевським - сином блискучого перекладача античної літератури Бориса Тена, з братами Валерієм і Анатолієм Шевчуками, - і перед ним відкрився неозорий світ словесності. Концевич пробує писати. Його оповідання публікувалися в газеті "Літературна Україна", у журналах "Вітчизна", "Дніпро", "Україна" та ін.

З 1963 Концевич навчався на заочному відділенні Житомирського педінституту. Після виходу в 1964 збірки прози "Дві криниці" прийнятий до Спілки письменників України.

А.Горська, Іван, Леоніда та Надія Світличні, Є.Сверстюк, В.Чорновіл, М.Плахотнюк, І.Жиленко, М.Гуць, Г.Возна-Кушнір. В.Цимбал, Б.Мамайсур. Розмовляли, співали, жартували. Євген був щасливий. Колишній сусід Оксентій Мельничук, який вибивався в номенклатуру, приніс показати альбом, у якому Концевич після від'їзду друзів виявив підслушку і знешкодив її - КДБ вже готувався до серпневих арештів 1965. Нагрянув обшук... Сам начальник обласного КДБ полковник І.І.Юдін з групою своїх підлеглих вимагав видати підслушку і зберігати таємницю, умовляв Концевича працювати на їхню установу. Концевич рішуче відмовився - і ганебна історія стала відомою всій дисидентській Україні. Про неї

18.04.72 в Концевича знову був обшук у зв'язку з новою хвилею арештів шістдесятників: вилучили 17 документів самвидаву, багато рукописів, листів, друкарську машинку та інше. "Якби той лежачий труп устав, він усе одно не ходив би. Він у нас сидів би...", - відверто сказав один житомирський кагебіст.

Житомирська письменницька організація на чолі В.Канівцем двічі намагалася виключити Концевича з членів Спілки письменників, але партійні боси згори осмикнули: "Не робіть із нього великомученика". Концевича перестали публікувати. Він був щільно обставлений стукачами.

Обструкція тривала до середини 80-х. 1985 вийшла друга збірка оповідань Концевича "Ідучи вулицею". Виходили книги перекладів з польської та російської української інтелігенції.

Євген Концевич — лауреат Всеукраїнської премії в галузі літератури й мистецтв імені Івана Огієнка (1999). Член Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих.

<  Біографія Про письменника Твори  >

Матеріал підготовлено: pro.zhytomir.info
Відтворювання матеріалів статті в будь-якому вигляді
тільки з дозволу адміністрації сайту.